Падіння тіл у безповітряному просторі, тобто падіння лише під дією сили тяжіння, називають вільним падінням.
У разі вільного падіння всі тіла падають на Землю з однаковим прискоренням — прискоренням вільного падіння.
Вектор прискорення вільного падіння завжди напрямлений вертикально вниз.
Прискорення вільного падіння вперше виміряв нідерландський математик, астроном і фізик Крістіан Гюйґенс (1629-1695) у 1656 р.
Поблизу поверхні Землі , тобто на невеликій (порівняно з радіусом Землі) відстані, воно є практично незмінним і приблизно дорівнює 9,8 м/с2.
Рух тіла, кинутого вертикально вгору або вниз, — це рівноприскорений прямолінійний рух із прискоренням, що дорівнює прискоренню вільного падіння: .
Формули для розрахунку кінематичних характеристик вільного падіння