Світло – це електромагнітна хвиля довжиною від 400 до 760 нм. Біле сонячне світло містить увесь спектр довжин хвиль видимого електромагнітного випромінювання.

Усе різноманіття кольорів, які мають тіла навколо нас, зумовлене їхньою здатністю відбивати хвилі певної частини оптичного спектра, а також спектральним складом світла, що падає на предмет. Колір світла визначається частотою електромагнітної хвилі, якою є світло. Найменшу частоту має червоне світло, найбільшу – фіолетове. Показник заломлення світла залежить від частоти світлової хвилі. Для більшості середовищ показник заломлення зростає зі збільшенням частоти світла.

Дисперсія світла – явище розкладання світла у спектр, зумовлене залежністю абсолютного показника заломлення середовища і швидкості світла в ньому від частоти світлової хвилі.

Випромінюване будь-яким джерелом світло, як правило, має складну будову. Сукупність частот світлових хвиль, що містяться у випромінюванні будь-якої речовини, називається спектром випромінювання цієї речовини. Для кожної речовини в газоподібному стані спектр випромінювання є унікальною характеристикою, що не збігається з жодною іншою речовиною. Саме на цій унікальності ґрунтується спектральний аналіз – метод визначення хімічного складу речовини за її спектром.

Спектральний склад світла досліджується за допомогою спектральних апаратів – спектроскопів і спектрографів.