Процес переходу речовини з рідкого стану в газоподібний називають пароутворенням. Пароутворення може відбуватися двома шляхами: випаровуванням і кипінням.

Випаровування – процес пароутворення з поверхні рідини. Поряд із процесом випаровування існує процес конденсації – процес переходу речовини з газоподібного стану в рідкий.

Кипіння – процес пароутворення, який відбувається по всьому об’єму рідини та супроводжується утворенням і збільшенням бульбашок пари. Кипіння починається за температури, за якої тиск насиченої пари в бульбашках дещо перевищує зовнішній тиск.

Якщо за той самий час число молекул, що вилетіли з поверхні рідини, дорівнює числу молекул, які повернулися в рідину, то рідина та її пара перебувають у стані динамічної рівноваги. Пару, яка перебуває в стані динамічної рівноваги зі своєю рідиною, називають насиченою.

Повітря завжди містить певну кількість водяної пари. Уміст водяної пари в повітрі характеризується абсолютною і відносною вологістю.

Абсолютна вологість ρ_а – фізична величина, яка характеризує вміст водяної пари в повітрі та чисельно дорівнює масі водяної пари, що міститься в 1 м³ повітря:

Одиниця абсолютної вологості в СІ – кілограм на метр кубічний: [ρа]=1 кг/м³.

Зазвичай абсолютну вологість подають у г/м³. В екваторіальних широтах вона може сягати 30 г/м³, до полюсів Землі знижується до 0,1 г/м³.

Відносна вологість φ – фізична величина, яка показує, наскільки водяна пара близька до насичення, і дорівнює поданому у відсотках відношенню абсолютної вологості до густини насиченої водяної пари за даної температури:

Відносну вологість повітря можна знайти із співвідношення:

Температуру, за якої водяна пара, що міститься в повітрі, стає насиченою, називають точкою роси.

Найчастіше використовують гігрометр психрометричний – психрометр.