Явище огинання хвилями перешкод називається дифракцією.

Дифракція спостерігається у двох випадках:

1) коли лінійні розміри перешкод, на які падає хвиля (або розміри отворів, через які хвиля поширюється), порівнянні з довжиною хвилі або менші за неї;

2) коли відстань l від перешкоди до місця спостереження в багато разів більша за розмір перешкоди.

Хвилі, що огинають перешкоду, когерентні, тому дифракція завжди супроводжується інтерференцією. Інтерференційна картина, отримана внаслідок дифракції, називається дифракційною картиною.

Оскільки світло є хвилею, в разі виконання зазначених умов можна спостерігати і дифракцію світла.

Дифракцією світла називається огинання світловими хвилями межі непрозорих тіл і проникнення світла в ділянку геометричної тіні.

Дифракційна ґратка – це оптичний прилад, дія якого заснована на явищі дифракції світла і який являє собою сукупність великої кількості паралельних штрихів, нанесених на певну поверхню на однаковій відстані один від одного.

Існують відбивні і прозорі дифракційні ґратки. На відбивних ґратках штрихи нанесено на дзеркальну (металеву) поверхню, на прозорих ґратках – на скляну поверхню.

Загальну ширину d непрозорої та прозорої ділянок дифракційної ґратки називають періодом ґратки, або сталою ґратки:

де a – ширина непрозорої ділянки;

D – ширина прозорої ділянки;

N – кількість штрихів на відрізку довжиною l.

Формула дифракційної ґратки:

де φ – кут, під яким спостерігаються головні максимуми k-го порядку для плоскої хвилі довжиною λ, що падає перпендикулярно до поверхні ґратки, k = 0, 1, 2... .

k = 0 відповідає центральному (нульовому) максимуму, k = 1 – максимумам першого порядку, що розташовані симетрично з обох боків від центрального, і т. д.